Жив у бункері: журналіст розповів, яким був початок війни для Зеленського

23 січня виходить у світ книга американського журналіста Саймона Шустера "Шоумен: всередині вторгнення, яке потрясло світ і зробило лідером Володимира Зеленського". У ній розповідається, як змінився президент України від початку повномасштабної війни.

Ексклюзивний уривок із книги, в якому автор розповідає про президента нашої країни, оприлюднило видання The Telegraph.

Журналіст Саймон Шустер пише, що Зеленський і його команда дозволили йому проводити багато часу в Офісі президента на Банковій у Києві протягом першого року вторгнення, спостерігаючи за подіями.

"Часом це здавалося майже нормальним, попри сирени повітряної тривоги. Ми жартували, пили каву, але це був також час виснаження і страху", – пише Шустер.

Початок повномасштабної війни 24 лютого

Шустер зазначає, коли почався обстріл, у будинку було тихо. Німецька вівчарка заворушилася і почала ходити. Так само як і папуга родини Кеша. Близько 4.30 ранку тривога дійшла до спальні президента.

"Олені Зеленській знадобилося кілька хвилин, щоб зафіксувати вибухи. Вони звучали як феєрверк. Вона знайшла чоловіка в сусідній кімнаті, вже одягненого в темно-сірий костюм. Її розгублений погляд змусив Зеленського вимовити одне слово. "Почалося", – сказав він", – пише Шустер про перші години вторгнення.

Як пише журналіст, до останніх годин Зеленський не вірив, що це станеться. Лише напередодні вторгнення Олена зробила собі помітку зібрати валізу. Але так і не зібрала. Вона робила з дітьми домашнє завдання. Повечеряли, подивилися телевізор. Чоловік нічого не говорив, щоб вона повірила в те, що їм загрожує небезпека. Часто він приховував свою стурбованість за жартами і посмішками.

"Тепер же, дивлячись в його очі, вона зрозуміла, що все набагато гірше, ніж вона собі уявляла. "Емоційно, – сказала вона пізніше, – він був як струна на гітарі", його нерви були натягнуті до межі. Але вона не пам'ятає, щоб бачила страх того ранку. "Він був повністю зібраний, зосереджений", – йдеться у публікації.

Коли кортеж президента мчав до його Офісу, на телефон Зеленського надходило багато дзвінків. Зокрема, віл покійного голови МВС Дениса Монастирського, який спав у своєму кабінеті. Зеленський запитав, який напрямок атаки обрав Кремль. "Усі", – відповів Монастирський.

"На лінії запанувала тиша. Тоді президент вимовив фразу, яку Монастирський надовго запам'ятав: "Дайте їм відсіч", – пише Шустер.

Він додає, що така впевненість завжди була однією з сильних сторін Зеленського. Але в той момент вона здавалася "недоречною, межуючи з маренням". Він знав, що Україні бракує засобів, щоб дати відсіч росіянам.

"Своїми діями перед вторгненням Зеленський взяв на себе принаймні частину провини за кволий стан оборони країни. Він тижнями применшував ризик повномасштабного вторгнення і відмовлявся від порад військового командування укріпити кордон", – йдеться у публікації.

Пізніше того ж ранку деякі урядовці вже спакували свої автівки і втекли, пише Шустер. Він зазначає, що кілька європейських лідерів запропонували допомогти Зеленському втекти.

"Хоча він цінував такі запрошення, він також вважав їх дещо образливими, ніби його союзники списали його з рахунків. "Я втомився від цього", — сказав він пізніше. Він намагався повернути кожну розмову до того, що потрібно Україні — зброї, і його дратувало, коли у відповідь він чув ще більше пропозицій допомогти йому втекти. "Вибачте, — сказав він, – це просто погані манери", – описує перший день війни журналіст.

Шустер пише, що близько полудня охорона отримала попередження про повітряний удар, і Зеленський попрямував до бункера – об'єкта часів холодної війни, схожого на гігантський тунель метро, переобладнаний у стилі офісної будівлі.

"Зеленський пам'ятає, як підбадьорював себе. "Вони дивляться, – сказав він собі. –Ти — символ. Ти повинен діяти так, як повинен діяти глава держави", – йдеться у книзі.

Битва за аеропорт "Гостомель"

Як пише Шустер, до Зеленського почали надходити повідомлення про російську повітряну атаку на аеропорт у Гостомелі. За кілька тижнів до цього директор ЦРУ Вільям Бернс попереджав, що російська стратегія залежить від висадки там військ.

Близько 11-ї години ранку щонайменше 30 російських бойових вертольотів обрушилися на місто.

"Реакція Президента застала деяких помічників зненацька. Вони ніколи не бачили його в такому гніві. "Він віддав найжорсткіший з можливих наказів, — згадував один з них. — Ніякого милосердя. Використовуйте всю наявну зброю, щоб знищити все російське, що там є", – пише Шустер.

Але незабаром у військ закінчилися боєприпаси, і їм не залишалося нічого іншого, як відступити.

Тим часом відбувався екстрений саміт європейських лідерів. Лідери Німеччини, Австрії та Угорщини, серед інших, не хотіли розривати зв'язки з російською банківською системою, пише Шустер. Деякий час їхні дебати ходили по колу, а потім до розмови долучився Зеленський.

"Блідий і втомлений, зі щетиною бороди воєнних часів, президент не дуже вірив у те, що союзники його врятують, і це давалося взнаки. "Можливо, ви бачите мене живим востаннє", — сказав їм Зеленський", — йдеться у публікації.

Як пише Шустер, замість того, щоб просити про порятунок, Зеленський вимагав відповіді на питання, яке Україна ставила десятиліттями: чи буде їй коли-небудь дозволено приєднатися до Європейського Союзу. Його виступ, який тривав лише близько п'яти хвилин, мав більший вплив, ніж місяці, якщо не роки дебатів про російську загрозу, наголошує журналіст.

"У перші дні я будив усіх, — каже він. — Я не мав права спати, доки не дізнавався, які удари були і де". А вже о 4.50 ранку Зеленський запитував про новини.

"Ніхто не піддався відчаю на цьому ранньому етапі. Але врешті-решт всі вони зламалися. Їсти було небагато. Солодощі роздавали на зустрічах, а на спільній кухні були м'ясні консерви з черствим хлібом. Один міністр розповідав мені, що виживав кілька днів на шоколаді", — пише Шустер.

Життя Зеленського в бункері

"Обличчя Зеленського стало блідим. Він скаржився на брак сонячного світла і свіжого повітря. Дехто з його співробітників занепокоївся. Його юрисконсульт згадує, що він був схожий на ходячий труп. "Жива людина не може так виглядати", — сказала вона. — Одного ранку президент пробурмотів "доброго ранку". Я навіть не змогла відповісти. Я ніколи не бачила людину в такому стані", — йдеться у публікації.

Згодом життя в бункері увійшло в більш керовану рутину. Перша відеоконференція змістилася на 7 ранку, часу, достатнього для того, щоб поснідати — незмінно, яєчнею. Співробітникам подавали гарячу їжу.

Як пише Шустер, Зеленський і його команда тримали запас алкоголю навіть після того, як уряд заборонив його продаж, і він час від часу наливав вино помічникам, які приєднувалися до нього за трапезою.

"Там також були гантелі і станок для жиму лежачи, які Зеленський взяв за звичку використовувати, часто вночі. Пізніше поставили стіл для пінг-понгу. Мало хто міг його обіграти. Іноді він запрошував співробітників подивитися фільм, часто нові голлівудські новинки. Зеленський більше не міг дивитися радянські комедії. "Вони викликають у мене спротив", — казав він. Замість радості та ностальгії, які вони колись викликали, він відчував порожнечу", — пише Шустер.

Обличчя Зеленського стало блідим. Він скаржився на брак сонячного світла і свіжого повітря. Дехто з його співробітників занепокоївся. Його помічниця з правових питань згадує, що він був схожий на ходячий труп. "Жива людина не може так виглядати", – сказала вона.

Дружина і двоє дітей Зеленського тим часом переховувалися. Олена сумувала за чоловіком, але хотіла захистити дітей від війни.

"Приблизно на 55-й день вторгнення почалася битва за Донбас, і Зеленський запросив мене до себе в офіс, щоб поговорити. Його помічники попередили, що його графік нестабільний. Останнім часом, за їхніми словами, змінився і його настрій", — пише Шустер.

Як пише автор книги, у приміщенні було безлюдно і "трохи моторошно". Потім голос із солдатської рації повідомив, що іде президент. Всі відступили, щоб дати дорогу: співробітники, солдати, старші помічники.

"Було цікаво спостерігати за тим, як вони стояли, не боячись його, але напружено. Його оточення не завжди поводилося так. На початку його однодумці часто називали його шкільним ім'ям Володя і залишалися на своїх місцях, коли він входив до кімнати. Тепер вони перейшли на офіційне звернення "Володимир Олександрович", — пише Шустер.

Візит до Херсона

Згадав також Шустер і про візит Зеленського у звільнений Херсон: там його могли вбити російські "сплячі" агенти та діставала артилерія, але він поїхав туди зі словами "вся справа у людях" та відмовився носити шолом і бронежилет.

Про що ще казав президент України

Розповідаємо, які ще цікаві та вольові заяви Зеленського наводить автор книги:

• Зеленський надихав себе: "Ти символ. Потрібно діяти так, як має діяти глава держави";
• "Не проявляти милосердя. Використовуйте всю доступну зброю, щоб знищити там все російське", — такі накази віддавав Зеленський, коли Росія намагалася захопити Гостомель і згодом Київ;
• "Можливо, це останній раз, коли ви бачите мене живим" — слова президента Заходу під час битви за столицю;
• "Я відчуваю ненависть до російських військ", — заявив Зеленський після удару РФ по вокзалу в Краматорську. Його жахали калюжі крові на тротуарі;

Також Саймон Шустер повідомив, що на початку війни президент України думав, що Путін не розуміє, що відбувається і вірив, що якби міг взяти Путіна з собою в зону бойових дій і показати йому тіла, війна могла б припинитися.

Нагадаємо, раніше ми писали, чому українській ППО складно збивати російські ракети "Кинджал". Також ми повідомляли, скільки високоточних ракет залишилося в Росії.

Pro Гроші в Telegram Pro Гроші в Google News